методична робота

РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ

ВСТУП

Епоха, що настала, - епоха змін, інновацій, епоха інтелекту, – диктує свої умови життя, висуває нові вимоги до людини. Якісно нові зміни в суспільстві переконують, що найбільшою цінністю є неповторна людська особистість з її нахилами, вподобаннями, обдаруваннями. Саме тому завдання школи – розвивати дитину як неповторну індивідуальність, здатну цінувати себе і поважати інших, адаптовану до життя в сучасних умовах, формувати в неї творчий потенціал, прагнення до самостійної пізнавальної діяльності.

Розвивати творчість – означає виховувати у дітей інтерес до знань, самостійність у навчанні. Учень добре вчиться лише тоді, коли він переживає успіх, хоча б невеликий. Тому з перших днів зустрічі з дітьми на уроках хімії слід виявити їхні можливості .

Хочеться, щоб кожна дитина розвивалась всебічно, і якщо в ній дрімає якийсь талант, то необхідно, щоб він розвивався на користь їй та іншим. Адже видатний педагог В.Сухомлинський мудро підкреслив, що відряджаючи дитину до школи, кожна матір вірить у те, що справжній учитель побачить у її дитині, щось таке, що не бачить вона, і буде розвивати помічені здібності.

Різні дослідники питання творчості розглядають в різних ракурсах. Так, Д.Б.Богоявлевська вважає, що власне творчість починається там, де перестає бути тільки відповіддю, тільки рішенням поставленого завдання. Тобто, там, де самоцінним являється сам процес діяльності, а не лише результат. Таку ж точку зору мають Л.А.Гапоненко та А.Н.Лук, вони вважають, що творчість – це факт нестандартного рішення простого завдання, здатність побачити те, що не вкладається в рамки раніше засвоєного.

За Гурець Н.Т. творчість – це діяльність людини, спрямована не тільки на творення нових за змістом та формою матеріальних та духовних цінностей, як твердить О.О. Борисова, але й на розвиток самої особистості. Творчість – похідна інтелекту, замовленого через мотиваційну структуру.

Одні наділяють здатністю творити лише геніїв, інші, і таких більшість, вважають, що творчі здібності можна розвинути.

Але процес розуміння того, що таке творчість, сам вимагає творчого підходу. У всіх судженнях учених можна прослідкувати думку, що специфічними властивостями творчого процесу, продукту та особистості є її оригінальність, слушність, адекватність завданню.

Найважливіша і найголовніша роль у справі навчання та виховання творчого учня – безпосередньо вчителя, його вміння спілкуватися з дитиною, його особистий приклад, авторитет. Вчитель створює умови для задоволення потреб дітей в активності, інформації; дає змогу кожному учневі самоутверджуватися в різноманітних сферах діяльності; розкривати його здібності й можливості; розвивати індивідуальність. Тому вчитель повинен переосмислити й чітко розуміти, що різко зменшується його виконавча діяльність на уроці і, відповідно, зростає функція організаційна.

Розвиток творчого потенціалу – головне завдання вчителя. Для його реалізації потрібно розглядати учня не як суму зовнішніх впливів, а як цілісну, активну, діяльну істоту. І головне правило сучасного вчителя: учень не об’єкт, а насамперед творець свого власного «Я».

Для цього необхідно створити такі умови, за яких учень займає позицію суб’єкта навчально – виховної діяльності; внаслідок чого у нього розвиваються якості творчої особистості, інтелект. Неабияка роль у вихованні творчого діяльного розуму відводиться предметам природничо-математичного циклу і зокрема хімії.

Шляхи розвитку творчих та інтелектуальних здібностей учнів.

Вивчення хімії у школі має важливе значення для наукового сприйняття світу, для розвитку творчої та інтелектуально розвиненої особистості. Тому сучасна педагогічна система хімічної освіти вимагає вдосконалення та модернізації методики викладання хімії.

Система педагогічного стимулювання творчої самореалізації учнів має здійснюватися за допомогою комплексу засобів прямого й опосередкованого впливу на учнів з метою формування їхніх творчих здібностей.

Розвиток творчих обдарувань та нахилів учнів здійснюється такими шляхами:

Включення у структуру уроку проблемних, евристичних методів роботи, різних форм організації навчальної діяльності.
Забезпечення участі школярів у позакласних заходах з предметів, у гурткову роботу.
Створення умов для самостійної діяльності.
Створення умов для участі учнів у олімпіадах, турнірах, конкурсах , МАН.

Саме тому на уроках я застосовую новітні технології, інноваційні форми навчання. При їх запровадженні знання засвоюються набагато краще, адже інноваційні методики розраховані не на запам’ятовування, а на вдумливий, творчий процес пізнання світу, на постановку проблеми та пошук її вирішення. Таке навчання – діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя і учня.

Інноваційні форми навчальної діяльності

Інноваційний підхід я реалізую шляхом постійного спілкування з дитиною, створення ситуації співавторства на уроці, розвинення ініціативи шляхом сумісного розв’язання проблемних ситуацій, практикую різні види самостійних робіт, де вчитель і кожен з учнів може виступити в ролі консультанта чи автора. Так в усіх класах протягом вивчення конкретної теми я практикую творчі завдання, які дуже подобаються учням, а саме скласти завдання, задачу, ребус, кросворд, загадки. /Додатки/ При цьому до мінімуму намагаюся зменшити стереотипність мислення: дитина вчиться думати творчо, не боїться помилки, бо існує система сумісного пошуку і виправлення помилок, де метою є тільки пошук вірної відповіді, отримання знань і врешті-решт успішне розв’язання проблеми. У досягненні мети мені дуже допомагають комунікативні психологічні принципи вербального і невербального спілкування, які було розроблено для школи маркетингу українським психологом П.С. Тарановим:

Спокійна, виважена, чітка мова.
Лагідна посмішка.
Повага до співрозмовника
Безполюсне спілкування.
Самому постійно вчитися, знати, уміти.
У спілкуванні створювати атмосферу довіри.
Учитись у тих, кого вчиш.
Бути майстром перевтілень.

До цього я додаю чітку організацію навчального процесу і даю змогу дітям самим підготувати і провести урок або його фрагмент, оцінити роботу товаришів і власну, довести свою спроможність пізнавати, творити, зацікавити інших, тобто самореалізуватись.

Творчі завдання

Система творчих завдань повинна будуватися за принципом збільшення проявів творчості в діяльності учнів: від завдань з мінімальними творчими елементами до максимально творчих.

Інтерактивні практичні завдання мають позитивний вплив на розвиток творчої особистості. Добираючи експерименти, демонстрації, задачі, я враховую, що завдання мають бути творчими, проблемними, метою їх виконання є формування дослідницького стилю розумової діяльності дітей, сприяння розвитку як логічного, так і творчого мислення, що дуже важливо для подальшої діяльності у будь-якій галузі. Так як школа, в якій я працюю є сільською , то для учнів завжди цікавими є практичні експерименти на визначення вмісту органічних речовин та кислотності грунту, визначення вмісту нітратів у харчових продуктах. Найцікавішими для обдарованих дітей є завдання, які мають декілька шляхів розв’язання. Задачі взагалі, як складні, так і простіші, на уроках хімії створюють атмосферу творчої співпраці, підтримують активну увагу, сприяють інтерактивному спілкуванню, збуджуючи уяву й інтерес до предмета вивчення. Таким чином можна досягти формування в учнів евристичного інтелекту і креативності. І.Ващенко відзначив: «І вчений, і учень ставлять перед собою певне питання щодо явищ життя і роз’язують його через спостереження і певну систему міркувань… Їхня мета не у відкриттях як таких, навіть не в науковій роботі…а, головне, у засвоєнні методу наукової роботи… Було б великою помилкою забувати його виховну роль щодо інтелекту дитини».

Процедура застосування завдання: розв’язати задачу кількома способами. Учень повинен самостійно знайти максимальну кількість способів розв’язання задачі. Якщо він узагалі не зумів знайти інших розв’язків або знайшов не всі можливі, йому показують ці розв’язки. Потім просять порівняти всі розв’язки, оцінити їх і назвати той, який найбільш подобається. Через тиждень з’ясовується, які способи розв’язку учень запам’ятав.

Наприклад:

Розв’язування задачі двома способами методом “Навчаючи учусь»

Хімія і фізика знаходяться в тісному зв’язку, і в цьому ми ще раз переконаємося. Ви знаєте, що багато речовин за звичайних умов перебувають у газуватому стані, тому при розв’язанні задач вказують н.у. – нормальні умови (t=0◦С, тиск Р=1,013∙105 Па = 1атм. =760мм.рт.ст.)

Для газуватих речовин застосовують газові закони, і загальним рівнянням, що об’єднує ці закони Менделєєва-Клапейрона:

PV = — RT,

Де R – універсальна газова стала,

R = 8,314 Дж/К∙моль

У системі одиниць CІ тиск Р вимірюється в Па, об’єм V – у м3.

За цим рівнянням можна дізнатися молярну масу речовини або інші її величини. Якщо реакція відбувається при змінних умовах.

Задача. Сполука Сульфуру із Флуором містить 62,8% Сульфуру і 37,2% Флуору. Маса 118мл даної газуватої сполуки при 7◦ С і 98,64 кПа становить 0,51 кг. Яка істинна формула сполуки?

Дано:

w(S) = 62,8%

w(F) = 37,2 %

V(SxFу) = 118 мл

t= 7◦ C

P = 98,64 кПа

m = 0,51

___________________

SxFу - ?

Розв’язання

Обчислимо молекулярну масу SxFу :

m mRT

PV = — RT; M = —

M PV

0,51∙8,314 Дж/К ∙моль∙ 280∙ К

M(SxFу)= ---------------------------------------- = 102 г/моль.

98640 Па∙ 118∙ 10-6 ∙м3

І спосіб

У зразку речовини SxFу масою 100г міститься 62,8г Сульфуру і 37,2г Флуору.

2. Знайдемо кількості елементів у речовині SxFу:

m(S)

v(S) = — ;

M(S)

62,8

v(S) = — = 1,9625

m(F)

v(F) = — ;

M(F)

37,2

v(F) = — = 1,9625

х 1,9625 1

— = — = — ;

у 1,9625 1

х = у

32х +19у =102

х = 2 , у =2

Відповідь: S2F2

ІІ спосіб

Знаючи молекулярну масу речовини й використовуючи формулу на визначення масових часток елементів у речовині, легко знайти кількості елементів у ній:

х∙32

w(S) = — . 100%

102

102∙ 68,2

х = ----------- = 2;

3200

у∙19

w(F) = ----- . 100%

102

102∙ 37,2

у= ----------- = 2

1900

Відповідь: : S2F2

У сучасних умовах важливо послідовно розвивати в учнів уміння самостійно здобувати та творчо застосовувати знання. Досвід творчої діяльності забезпечує готовність до пошуку розв’язання нових проблем , які виникають в умовах нестандартних ситуацій, тобто за відсутності зразка дій. Діяльність учнів у процесі самостійної роботи полягає в ознайомленні зі змістом параграфу, фіксуванні основних понять у конспекті, у доповненні даних, яких не вистачає за рахунок знань, що учні вже мають з хімії, у встановленні та позначенні зв’язків між основними поняттями заняття.

Отже, самостійність складання конспектів значною мірою організує і направляє діяльність учнів. Аналіз виконання учнями схем-конспектів дає вчителю змогу корегувати розуміння ними об’єкта вивчення. На основі аналізу припущених помилок учитель розкриває ті особливості змісту, правильне розуміння яких дозволить усунути наявні недоліки, диференційовано підійти до індивідуально-самостійних завдань учнями.

Евристичне навчання

До інтерактивних прийомів можна віднести й евристичні бесіди. Під час реалізації мети уроку в ході евристичної бесіди дуже важливим є те, які запитання і проблеми висуває вчитель. Кожна дитина, як і людина взагалі, має свій «інтелектуальний бар’єр», подолати який не може. Тому під час бесіди потрібно будувати діяльність у такій послідовності, щоб урахувати і досвід дітей, і знання, отримані раніше, і здатність їх відтворити, узагальнити, зв’язати з темою, яка розглядається. Отже, запитання мають бути прості, короткі, змістовні, точні, однозначні за формою і змістом, абсолютно зрозумілими для учнів. Учитель у процесі спілкування підводить таким шляхом учнів до відкриття нового знання. Це набагато цікавіше, ніж просте викладання матеріалу. Дуже цікавим є сумісний опис невідомого учням процесу або об’єкта:

1). Порівняння з відомими процесами або об’єктами;

2). Визначення ознак;

3). Класифікація речовин і явищ.

4). Встановлення взаємозв’язків нового матеріалу з відомим;

5) прогнозування властивостей.

Таким чином учитель може стимулювати навчально-пізнавальну діяльність учнів різних рівнів згідно з їх індивідуальними особливостями.

Евристичні методи навчання пов’язані з проблемним навчанням. Вони залучають школярів до пошуків знань, до їх відкриття. У навчальному процесі ці методи інтенсифікують розвиток мислення, формують творчий підхід, спонукають до самостійного знаходження істини, допомагають логічно думати, доводити, застосовувати здобуті знання для підтвердження своїх навичок.

Але хочу звернути увагу на те, що застосування евристичної бесіди без практичних завдань не має свого логічного продовження і завершення, яким є закріплення пошукових дій у завданнях. Такі практичні завдання обов’язково повинні бути творчими, становити систему, в якій перехід від одного типу до іншого характеризується: зростанням самостійності учнів, ускладненням пошукових

Отже, діада: евристична бесіда, творчі завдання є механізмом стимулювання учнів у здійснені творчої діяльності.

Зазначена умова сприяє переорієнтуванню традиційної схеми, за якої учні прилучаються до діяльності творення тільки після етапу набуття знань, оволодіння вміннями та навичками, що знижує їх пізнавальний інтерес до навчальних предметів, на такий шлях здійснення творчої діяльності, на всіх етапах якого застосовується евристика на основі особистісно – зорієнтованого навчання, що змінює характер взаємодії між вчителем і учнями.

Нестандартні форми проведення уроків

Ефективними засобами збудження живого інтересу до навчання є й нестандартні уроки. Основою нестандартних уроків є практична робота, дидактична гра або інтрига, що переплітає навчальну діяльність із захоплюючим видом діяльності учнів – грою. Такі уроки урізноманітнюють роботу учнів, знімають напруження від звичної навчальної діяльності, переключають увагу школярів, виховують розумову активність, що активізує психічні процеси, викликає інтерес до навчання.

З допомогою створення ігрової ситуації через спілкування прямо на очах відбувається аналіз розрізнених фактів і об’єднання їх у єдину картину, формування вмінь колективної роботи. Підвищення комунікабельності учнів, їх уміння слухати один одного, взаємодіяти. З іншого боку, реалізуються лідерські задатки особистості дитини.

Правила гри повинні бути простими, чітко сформульованими, а зміст запропонованого матеріалу має бути доступним розумінню учнів.
Гра повинна давати достатню кількість матеріалу для розумової діяльності, інакше вона не сприятиме виконанню педагогічних цілей, не виконуватиме розвиваючої функції.
Під час проведення гри, пов’язанної зі змаганнями команд, повинен бути забезпечений контроль за її результатами з боку всього колективу учнів або окремих осіб. Облік результатів змагання повинен бути відкритим, зрозумілим та справедливим.
Кожен учень має бути активним учасником гри. Тривале очікування своєї черги для включення у гру знижує інтерес до цієї гри.
У процесі гри учні повинні науково грамотно доводити свої судження, мова їх має бути правильною, чіткою, лаконічною.
Гру потрібно закінчити за урок й отримати результат. Тільки в цьому випадку вона відіграє позитивну роль.

Гра - могутній засіб виховання і самовиховання особистості, що впливає не тільки на ігровий, а й на реальний світ.

У продовж гри моделюється варіант цілісної професійної діяльності з усіма її структурними і функціональними компонентами, що дозволяє залучити до процесу пізнавання того, кого навчають, і активізувати його мислення. Гра забезпечує досягнення сукупної навчальної і виховної мети, оскільки являє собою колективну діяльність. Досвід показує, що в грі може брати участь лише той учень, який добре встигає по всіх дисциплінах. У процесі гри він значно поповнює свої знання, у нього розвивається практичне мислення, виявляються і формуються організаторські здібності. Так цікавими для учнів є уроки-ділові ігри під час вивчення тем «Корозія металів», «Застосування металів та сплавів. Розвиток металургії» (9 клас), «Виробництво сульфатної кислоти, охорона праці та довкілля», «Поняття про нітрати, проблема їх вмісту в харчових продуктах. Нітратні добрива.» (10 клас), «Значення хімії у створенні нових матеріалів», «Хімія та екологія» (11 клас).

Формування пізнавального інтересу учнів.

Однією з найважливіших умов розвитку учнів є формування пізнавального інтересу, який є підґрунтям для розвитку пізнавальної активності та творчості учнів.

Зацікавленість учнів навчальним процесом – велика рушійна сила , яка відкриває їх розум і серце для благотворного впливу науки. Таким чином , підтримуючі зацікавленість учнів, учитель сприяє тому, що учнівська думка послідовно проникає у суть явища чи предмета наполегливо відшукує зв’язки, і, долаючи перешкоди , досягає перемоги, коли невідоме відкривається в усій логічній цілісності. Здобута ціною праці і творчих зусиль , поєднана з власним життєвим досвідом істина перетворюється у свідомості учня на власне переконання . А це означає, що досягнуто основної мети навчання : не лише надання знань учням ,а і формування та розвиток їх творчої особистості . Під впливом пізнавального інтересу з’являються такі важливі компоненти активного навчання як активний пошук, здогад, дослідницький підхід, готовність до розв’язування задач.

Прикладами творчих завдань, які стимулюють пізнавальний інтерес школярів можуть бути задачі-загадки, ігрові завдання, створення проектів та інше.

Задачі-загадки для 7 класу.

Алхімік, зайнятий пошуками філософського каменя, за довгі роки дослідницької роботи встиг отримати багато нових корисних речовин, але через неуважність переплутав усі свої записи і тепер не може зрозуміти якій речовині відповідає яка формула. Допоможіть алхіміку ідентифікувати речовини.

Біла порошкоподібна речовина, розчинна у воді, застосовується у кулінарії, при печії, застуді для полоскання горла. Її молекула складається з одного атома Натрію, атому Гідрогену, атому Карбону та трьох атомів Оксисену. Що це за речовина? Запишіть хімічну формулу, визначте її відносну молекулярну масу та обчисліть масову частку Оксисену ( %.)

Кристалічна речовина синього кольору, добре розчинна у воді, застосовується у сільському господарстві для боротьби зі шкідниками рослин. Її молекула складається з одного атому Купруму, атома Сульфуру та чотирьох атомів Оксисену. Що це за речовина? Запишіть хімічну формулу, визначте її відносну молекулярну масу та обчисліть масову частку Сульфуру (%).

Творчі домашні завдання для 7 класу.

Тема. Чисті речовини й суміші. Основні способи розділення сумішей.

Завдання.

1. «Завдання для Попелюшки». Згадайте відому казку. Яку суміш наказала розділити мачуха? Чи можна це зробити? А якби Попелюшці потрібно було б розділити суміші:

а) рослинної олії і води;

б) річкового піску й цукру;

в) деревного вугілля і залізних стружок;

Що б ви їй порадили?

2.«Я – репортер». Напишіть репортаж на тему «Як дощова вода потрапила до вашого дому».

Тема. Фізичні й хімічні явища. Хімічна реакція. Ознаки хімічних реакцій, умови їх виникнення та перебігу.

Завдання.

Допоможіть порадою,

Бо мають згубну звичку

Дискутувати явища

Фізичні і хімічні

Ні вдень, ні ночі темної

Нема навколо тиші

Ніяк не можуть вирішить,

Хто з них найважливіший.

Так галасують раз у раз,

Хто знає, може, ти

Їм допоможеш відповідь

Бажану віднайти?

«Домашній експеримент».

Проведіть удома такі дослідження:

нанесіть краплину спиртового розчину йоду на розрізану картоплину;
змішайте дрібку питної соди з оцтом;
запаліть сірник;

За якими ознаками можна віднести ці явища до хімічних реакцій?
Які фізичні та хімічні явища відбуваються під час приготування обіду? Які їх ознаки?

Висновки

Творчість учнів, новизна і оригінальність їх навчальної діяльності проявляються тоді, коли вони самостійно ставлять проблему і знаходять шляхи її розв’язання. При цьому слід добиватись постійного зростання рівня творчості дітей, знаходити оптимальні співвідношення всіх видів їх діяльності, щоб одержати найкращі результати. І нам, вчителям, треба звернути увагу на те, що ставлячи проблему, варто залишати “нерозв’язані питання”, відповідь на які учні повинні одержати самостійно з різних джерел: літературних, експериментальних, шляхом консультацій тощо.

Зміна форм діяльності, опора на творчі інтереси дітей, різноманітність областей застосування здібностей – все це допомагає зберігати високу працездатність учнів. У них виробляється потреба брати все нові і нові рубежі на шляху свого зростання.

Підсумовуючи сказане вище, хочу зазначити, що послідовність і поетапність включення учнів у творчу діяльність забезпечує оволодіння прийомами ведення творчого пошуку від етапу максимальної стимуляції учнів учителем до самостійної творчості учнів при мінімальній стимуляції з боку вчителя. Так відбувається організація вчителем поетапного включення школярів у творчу діяльність, що застосовується у всіх її видах – сприйнятті, виконанні, імпровізації.

Як підсумок всьому вищесказаному хочу навести слова видатного педагога М.Песталоцці : «Мої учні будуть дізнаватися про нове не від мене; вони будуть відкривати це нове самостійно. Моє основне завдання – допомогти їм розкритися.»

Список використаних джерел

Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Наук.-метод. посібник. – К.: ІЗМН, 1998.
Бабюк Г.Ф. Формування пізнавального інтересу учнів до вивчення хімії з використанням різних форм і методів навчання // Хімія.-2007.- №1- с.2-13.
Васьков Ю.В.Наукові основи сучасного аналізу уроку. – Харків: Ранок, 2002.- 176 с.
Гін А. Прийоми педагогічної техніки. – Луганськ, 2004. – 84 с.
Голодюк Л. Як навчити учнів спілкуватися на уроці // Рідна школа. – 2001. - №9.
Дьяченко В.К. Сотрудничество в обучении: О коллективном способе учебной работы. – М.: Просвещение, 1991.
С.В. Журавель Дослідницька робота в сільській школі. К.: Радянська школа, 1984 – С 28-38.
Интерактивное обучение: новые подходы // Відкритий урок. – 2002. –№5-6.
Кондратюк В.Л., Волос М.М., Бабин І.І. Основні тенденції розвитку систем освіти та освітніх технологій у світовій педагогічній практиці. // Відкритий урок. – 2002. –№5-6.
Крамаренко С.Г. Інтерактивні техніки навчання як засіб розвитку творчого потенціалу учнів // Відкритий урок. – 2002. - №5/6.
Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія і практика. – К.: 2002. – 136 с.

Експериментальна робота з хімії як шлях до розвитку пізнавальної активності учнів

Методична переорієнтація навчання з інформативної форми на розвиток творчої особистості учня вимагає від учня оволодіння універсальними способами діяльності та індивідуальної техніки здобуття і використання знань.

У ході здійснення особистісно-орієнтованого навчання зростають роль і значення творчих робіт учнів, до яких належить експериментальні роботи хімічного практикуму. Експериментальний шлях удосконалення знань, умінь і їх творче використання реалізуються у формі практичних робіт.

Експериментальна робота з хімії, яка проводиться на уроках і позакласних заняттях, сприяє виконанню тих важливих навчально-виховних завдань, які стоять перед школою на сучасному етапі. Лабораторні досліди та практичні роботи є джерелом нових знань і засобом формування в учнів практичних умінь та навичок. при цьому активізується розумова діяльність школярів, підвищується їхній інтерес до матеріалу, що вивчається, розвиваються пізнавальні здібності, спостережливість, уміння робити узагальнюючі висновки, а це, у свою чергу, формує в молодих людей науковий світогляд.

Під час проведення лабораторних дослідів та практичних робіт учням слід пропонувати більше експериментальних задач, які сприяють розвитку творчої ініціативи, засвоєнню елементів дослідницької роботи. При цьому слід виховувати в школярів прагнення до трудової діяльності, прищеплювати їм навички економного використання хімічних реактивів та бережливого ставлення до лабораторного обладнання.

Учнівський експеримент з хімії – один з видів шкільного хімічного експерименту. Навряд чи треба доводити яке велике значення має самостійна робота з виконування учнями дослідів для кращого засвоєння знань, розвитку мислення, зацікавленості хімією як навчальним предметом, виховання допитливості, трудових умінь, формування правильного сприйняття дійсності.

Найбільш складними є самостійні роботи учнів з виконання хімічного експерименту. При цьому слід обов`язково враховувати найрізноманітніші сторони хімічного експерименту і в залежності від цього обирати методику проведення уроку. Суттєві аспекти виконання хімічного експерименту, які необхідно враховувати при підготовці уроків, що включають подібні самостійні роботи.

По-перше, треба мати на увазі, що хімічний експеримент являє собою один з методів пізнання, що має найрізноманітніші функції. Так, він є джерелом одиничних факторів, які слугують основою для індуктивного узагальнення. Наприклад, учні приходять до висновку про загальні властивості основ і кислот, вивчаючи окремо властивості гідроксидів натрію та кальцію і властивості хлоридної, сульфатної та нітратної кислот. Висновок про загальні властивості основних та кислотних оксидів базується також на окремих дослідах: взаємодії оксидів купруму та магнію з розчинами кислот та поглинання карбон оксиду розчинами лугів.

Хімічний експеримент, крім того, дає можливість зробити висновки, встановити закономірність на основі порівняння дослідів.

Доцільно використовувати для фронтальних письмових практичних та лабораторних робіт зошити, які складені вчителями-практиками . Для проведення групових або індивідуальних робіт я застосовую письмові інструкції-завдання.

Як приклад, така робота може бути проведена у 8 класі під час вивчення питання про взаємодію кислот з металами.

ІНСТРУКТИВНА КАРТКА

Завдання.

Мета. Вивчити реакцію кислот з металами, визначити, в яких випадках такі реакції практично можливі.

Перевірте, чи відбуваються реакції між виданими вам розчинами кислот і металів.

Індивідуальні завдання.

а) хлоридну кислоту та залізо;

Перший учень бере для досліду: б) хлоридну кислоту та мідь.

а) розчин сульфатної кислоти та цинк;

Другий учень бере для досліду: б) розчин сульфатної кислоти та мідь.

а) хлоридну кислоту та магній;

Третій учень бере для досліду: б) хлоридну кислоту та свинець.

а) розчин сульфатної кислоти та алюміній (зачищений)

Четвертий учень бере для досліду: б) розчин сульфатної кислоти та олово.

Перевірте один в одного результати дослідів.

2. Випишіть в ряд хімічні знаки виданих вам металів, починаючи з того, який найбільш енергійно реагував з кислотою, і закінчуючи тим, який не вступав в реакцію.

3.Найдіть дані метали в таблиці "Електрохімічний ряд напруг металів". Зробіть загальний висновок, щоб відповісти на запитання, поставлене як мета уроку.

Як приклад індивідуально-диференційовані роботи можна навести виконання завдання в 9 класі на тему "Реакції йонного обміну".

Варіант 1. (ІІ рівень)

Перевірте, чи можливі реакції між наступними речовинами

а) Ba (NO3) 2 і Na2SO4

б) Ba (NO3) 2 і KCl

в) Ba (NO3) 2 і H2SO4

Складіть повні і скорочені рівняння проведених реакцій.

Варіант 2. (ІІІ рівень)

Використовуючи видані вам розчини, отримайте

BaSO4 , Cu(OH)2

Складіть повні і скорочені йонні рівняння реакції.

Експеримент – це також і джерело знань. Він розвиває логічне мислення учнів, уміння абстрактно розмірковувати.

Процес мислення активується тим, що школярі беруть безпосередню участь у всіх стадіях експерименту:

а/ під час підготовки до експерименту / ставиться проблема, з`ясовуються знання учнів, викладається техніка експерименту/;

б/ під час спостереження за ходом експерименту;

в/ під час формування висновків.

На своїх уроках я практикую проведення всіх видів експерименту – демонстраційного, лабораторних дослідів, лабораторних робіт, розв`язування експериментальних задач, а також практикум у кінці навчального року.

На мою думку, практичні роботи це:

ефективний метод закріплення і повторного вивчення;
можливість повторити в межах одного заняття найбільш важливі питання різних тем і розділів;
можливість виробити і вдосконалити навички лабораторної роботи;
спостерігати умови виконання і перебігу хімічних реакцій;
ознайомлення з фізичними та хімічними властивостями речовин;
розв`язування експериментальних задач;
використання теоретичних знань на практиці.

Лабораторні роботи мають елементи дослідницької роботи. Дослід є засобом пізнання нового, основою для висновків. Формулювання завдань робить експеримент цілеспрямованим. Вибору засобів їх розв`язання передує складний розумовий процес, результатами якого є припущення про особливості перебігу процесу або його результати. В учнів розвивається спостережливість, вони вчаться порівнювати результати досліду з його передумовами і припущеннями. І у зв`язку з цим школярі критично оцінюють свої досягнення та невдачі.

Дослідницький характер експерименту вимагає від учнів, окрім теоретичних знань матеріалу, уміння його використовувати, логічно мислити, порівнювати, йти від невідомого до відомого.

Шкільний хімічний експеримент є складним, суперечливим явищем. З одного боку, це модель природних та промислових явищ і процесів, а з іншого – прямий об`єкт вивчення

Залежно від дидактичної мети уроку експеримент може мати різне призначення: набуття нових знань, закріплення, удосконалення і використання знань, облік та оцінювання знань і вмінь.

Учні отримують знання двома шляхами. По-перше, безпосередньо з предмета вивчення – під час показів, проведення учнівського експерименту, роботи з роздатковим матеріалом тощо. Такі знання відзначаються міцністю. Але хімічний експеримент – не єдине джерело знань.

По-друге, учні засвоюють знання безпосередньо від учителя та книжок. Експериментальний метод має свої переваги – економія часу, менші витрати праці, вивчення хімічних понять має чуття опору і не є формальним.

Шкільний хімічний експеримент є особливим джерелом знань. Його пізнавальна роль зумовлена належністю до засобів наочності.

Учнівський експеримент можна розділити на види:

1.Досліди, що дають учням знання про предмет вивчення. Іх називають безпосередньо пізнавальними дослідами /наприклад, досліди, що характеризують хімічні властивості кисню: горіння в кисні металів, неметалів, складних речовин/.

2. Досліди, що підтримують пояснення вчителя, роблять їх наочними і зрозумілими. Це так звані допоміжні досліди. Під час вивчення теорії електролітичної дисоціації корисно провести дослід – взаємодія сірчаної кислоти з цинком. Спочатку водень не виділяється, а після розведення починає виділятися. У даному випадку експеримент пояснює не тільки властивості розведеної сірчаної кислоти, а й роль води в процесі дисоціації.

Різкого розмежування між цими групами дослідів не існує. І в першому , і в другому випадках учитель повинен керувати спостереженнями учнів, допомагати їм за зовнішніми ознаками процесів зрозуміти їх сутність на основі теорії будови речовин.

В учнівському експерименті поєднуються розумова і практична діяльність учнів. У ході проведення експерименту школярі самостійно здобувають знання, уточнюють уявлення про предмет; ознайомлюються з методами дослідження речовин у хімічній науці.

Під час проведення експерименту доцільно створювати проблемні ситуації. Труднощі полягають у тому, як їх створити. Можливі різні варіанти створення та вирішення проблемної ситуації:

Проблемна ситуація виникає на основі хімічного експерименту, який потребує теоретичного пояснення. Учні виконують дослід щодо електролізу розчину купрум (ІІ) хлориду. Виникає запитання: за рахунок чого відбулося відновлення міді?

Відновники не використовувалися. Спираючись на знання школярів про окисно-відновні реакції, у решті – решт доходимо висновку: відновлення на катоді відбулося за рахунок електричного струму.

Е /експеримент/ - П /практика/ - Т /теорія/ - В /висновок/.

Проблемна ситуація виникає на основі використання відомої теорії, коли експеримент підкріплює її знання. спочатку учні повторюють електронну теорію окисно-відновних реакцій. Потім ставлять запитання: чи можна використовувати електричний струм як відновник? На підтвердження сказаного демонструється дослід.

Т /теорія/ - П /практика/ - Е /експеримент/ - В /висновок/.

Дослідницький характер експерименту вимагає від учнів уміння логічно мислити.

Під час вивчення окисно-відновних реакцій проводжу лабораторний дослід "Окиснення натрій сульфіту калій перманганатом у різних середовищах". Різне забарвлення отриманих розчинів викликає в учнів позитивні емоції, спонукає до встановлення причин різного характеру дії калій перманганату.

а/ 5Na2 SO3 +2КМnO4 + 3H2SO4 = 5Na2 SO 4+ 2MnSO4 + K2 SO4 + 3H2 O

S - 2ē ® S 5

Mn + 5ē ® Mn 2

Експериментальні задачі – це задачі, розв`язування яких /усне, письмове/ супроводжується проведенням дослідів. Нескладні задачі учні розв`язують усно, а складні – письмово.

Під час проведення експерименту після попереднього ознайомлення з ходом роботи учні повинні:

визначити мету роботи;
продумати хід виконання роботи і послідовність проведення дослідів;
підібрати потрібні реактиви, хімічний посуд, скласти прилад;
під час проведення дослідів звернути увагу на явища, які відбуваються /зміна кольору, утворення осаду, виділення газу тощо/;
коротко описати хід роботи, виконати схематичний малюнок, написати рівняння реакції, які відбуваються;
зробити узагальнюючий висновок, виходячи з результатів проведення дослідів.

Значну увагу слід приділити теоретичній підготовці учнів до проведення ними самостійного експерименту, щоб діти працювали з інтересом, не допускати помилок.

Спочатку школярам необхідно пропонувати прості експериментальні задачі, а після набуття певних навичок – ускладнені.

Перевіряючи знання учнів під час опитування, можна попросити їх продемонструвати розв`язання експериментальної задачі. Це дасть змогу оцінити не лише теоретичні знання, я й практичні навички. Експериментальні задачі можна також використовувати під час проведення контрольних робіт: учні виконують досліди і описують їх.

Використання хімічного експерименту на різних етапах уроку та в позакласній роботі підвищує ефективність навчально-виховного процесу і забезпечує органічну єдність навчання і виховання учнів.

Отже. експеримент сприяє розвитку самостійності учнів, дає можливість використати теоретичні знання на практиці.

Правильно і грамотно поставлений експеримент виховує свідому дисципліну, бережне ставлення до майна, формує стійкий інтерес до вивчення предмета.

ДОДАТОК

Тема. Складні речовини. Основні класи неорганічних сполук.

Мета: ознайомити зі складом оксидів, основ, кислот, солей; навчити порівнювати склад і властивості вивчених речовин, аналізувати результати спостережувальних дослідів, класифікувати речовини, встановити генетичний зв"язок між класами неорганічних сполук і залежність між класом речовин і її властивостями; формувати вміння розпізнавати розчини лугів, кислот, солей, дотримуючись правил техніки безпеки.

Демонстрація дослідів.

Зразки оксидів, води, кремнезему, ферум /ІІІ/ оксиду, купрум /ІІ/ оксиду, негашеного вапна.
Взаємодія лужних металів /літію, натрію/ з водою.
Взаємодія основних і кислотних оксидів з водою / натрій оксиду, кальцій оксиду, фосфор/V/ оксиду/
Зразки кислот: кисневі й безкисневі; одноосновні,двохосновні, трьохосновні кислоти.
Взаємодія кислот з оксидами /хлороводневої з купрум /ІІ/оксидом/.
Взаємодія кислот з лугами /сульфатної кислоти з натрій гідроксидом/.
Взаємодія кислот з нерозчинними основами /сульфатної кислоти з купрум гідроксидом/.
Зразки розчинних і нерозчинних основ.
Добування основ:

взаємодія активних металів з водою /натрію з водою, кальцію з водою/;
оксидів активних металів з водою /натрій оксиду з водою, кальцій оксиду з водою/.

Хімічні властивості основ: взаємодія з кислотними оксидами /кальцій гідроксиду з вуглекислим газом/.
Доведення амфотерності цинк гідроксиду.
Хімічні властивості солей:

взаємодія з лугами / ферум /ІІІ/ хлориду з натрій гідроксидом;
взаємодія з кислотою /барій хлориду із сульфатною кислотою/;
взаємодія з іншою сіллю /натрій хлориду з аргентум нітратом/.

ЛАБОРАТОРНІ ДОСЛІДИ

Випробування розчинів кислот індикаторами.
Взаємодія хлоридної кислоти з металами
Реакція нейтралізації.
Взаємодія нерозчинної основи з кислотами.
Розклад нерозчинних основ під час нагрівання
Взаємодія цинк гідроксиду з розчинами кислот і лугу.
Взаємодія солі з металом і лугом.
Реакція обміну між двома солями.

ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ

1.Добування солей можливими способами.

Розв"язування експериментальних задач.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ЗАДАЧІ

Розмістить алюміній, магній, залізо, цинк за їх відношенням до кислот /хлоридної. сульфатної/ у ряд в порядку спадання хімічної активності. Спостерігайте перебіг реакцій.
Видано розчин калій нітрату, нітратної кислоти, калій гідроксиду. Визначте, у якій пробці містить калій гідроксид.
Проведіть по дві реакції заміщення й обміну. Визначте спільні ознаки цих реакцій і відмінність між ними.